Лу Юй «Чайний Канон» 茶經. Допис-передмова про трактат

Поділись з друзями в соцмережах

Лу Юй «Чайний Канон» 茶經. Допис-передмова про трактат

📝 Перший переклад «Чайного Канону» Лу Юя українською мовою, а по сумісництву першою книгою про чай українською мовою, належить видавництву «Сафран». Довгий час цей переклад продавався тільки у паперовому вигляді, що і не дивно, бо електронні версії одразу би опинились на піратських сайтах, що і вдарило би по продажах накладів. Нещодавно «Сафран» все ж почав продавати електронну версію, і от з цього все починається.

💎 Чайнатека вже має в своєму арсеналі переклад книги автора Окакуро Какудзо «Філософія Чаю», яка є другою книгою українскьою мовою про чай, а також чотири унікальних трактати про чай, включно з корейським.

Трактат «Життепис Є Цзя» – Су Ши, 1098 рік
Трактат «Нотатки про чай» – Цай Сян , 1050 рік
Трактат «Розповідь про варіння чаю та якість джерельної води» – Є Цінчень, 1040 рік
Трактат «Ода чаю» – Хандже Ї Мок, 1495 рік (Корея)
Окакура Какудзо «Філософія чаю» (The Book of Tea, 1906) – переклад українською, 2024 рік

📖 У нас давно лежав свій варіант «Чайного Канону» і чекав публікації, тобто наш переклад і переклад «Сафран» – різні! Публікація відбулася би тільки тоді, коли б «Сафран» видав електронну версію, яку швидко піратять. Це звичайна солідарність – ми не хотіли, щоб наша безкоштовна версія псувала продажі видавництву, яким зараз і так не легко. Але наша версія з деякими доповненнями і змінами, про які ми поговоримо, але першою справою потрібно сказати про сам «Канон».

Читайте: Чайний Канон – Лу Юй. Читати онлайн

Оригінального «Чайного Канону» від Лу Юя не існує

👯‍♂️ «Чайний канон» 茶经 (茶經) вважається першою в історії книгою про чай, яка була написана великим діячем династії Тан на ім’я Лу Юй між 760 та 780 роками. Трактат зробив популярною чайну культуру, розвиток якої продовжується і сьогодні. Проте доля оригінального рукопису невідома.

❓Чому вважається? Бо ймовірно перший трактат про чай під назвою «Секрети чаю» 茶诀 написав друг Лу Юя – Цзяо Жань. Але трактат зберігся тільки в історичних згадках сучасників.

🖌 До 1089 року існувало 11 версій Канону, поки поет Чень Шидао не склав єдину версію власної редакції на основі чотирьох різних, але вона не стала популярною. Пізніше, в 1273 році письменник Цзо Гуй видав збірку «Сто річок впадають в море знань». Збірка містила «Чайний канон», який врешті і став основою для майбутніх редакцій.

🔎 Саме з цієї версії в 1927 році колекціонер Тао Сян зробив репринт, додавши коментарі з окремого видання 1542 року. Створений трактат є найпоширенішим в сучасності, хоча він не повністю відповідає оригіналу, містить безліч помилок та історичних невідповідностей. Станом на сьогодні існує 109 версій Канону різних епох, а зміст справжнього рукопису, на жаль, ми ніколи не дізнаємось.

1️⃣ Отже відмінність номер один – ми зберігли оригінальні примітки різних авторів. Примітки інших авторів будуть написані курсивом, а оригінальні в квадратних дужках. Ці коментарі дуже допомагають зрозуміти суть написаного. Наприклад в трактаті сказано не використовувати для обсмаження чаю жирну деревину. Можна подумати, що мова йде про деревину, на яку крапав жир під час приготвування їжі і тому цю саму деревину не використовують для чаю, але ні. Невідомий автор пише, що жирна деревина – це кіпарис, кедр або сосна.

Відмінності перекладу

📜 Сафранівський переклад – академічний, ми повністю віддаємо данину поваги, але спірні моменти перекладу зараз пояснимо:

1️⃣ В главі 4 «Приладдя для приготвування чаю» написано: «ЖАРОВНЯ, АБО ПІЧ “ФЕН ЛУ”風爐, зроблена з бронзи або чаву-ну, формою схожа на старовинні жертовні триніжники “дін”鼎. Товщина стінок – три феня, біля краю дев’ять фенів, а посередині – шість фенів»

❓Не зовсім ясно у якого краю дев’ять фенів, а найбільш не ясно – посередині чого товщина шість фенів. Наш переклад пояснює це інакше: «Жаровня називається «фен лу»風爐, виготовляється з бронзи або заліза, формою вона нагадую стародавній триніжник «дін» 鼎. Товщина стінок три феня, товщина ободу дев’ять фенів, а товщина дна шість фенів». Тобто зрозуміло, що край – це обід, а середина, яка в оригіналі написана як 中 – це дно, яке в цих сосудах товще за стінку.

2️⃣ В главі 7 «Історичні записи про чай» є переклади, які історично неможливі, наприклад в абзаці 17 сказано: «У своєму вірші “Сім порад” Фу Сюнь перелічує найкращі речі: “Персики з міста Пу, яблука з царства Дайюань, хурма з царства Ці, каштани з царства Янь, ананаси з околиць Хенчжоу…». Ананасів в Династію Тан в Китаї не було, вони потрапили туди не раніше 16 століття. В нашому перекладі – це груші.

3️⃣ Одразу ж в наступному абзаці сказано: «Хун Цзюньцзюй у “Посланні про їжу” пише: “Під час зустрічі, після взаємних привітань і розмови з гостем, слід почастувати його спершу трьома чашками найкращого чаю з білою піною, потім – цукровою тростиною, папаєю, сливами, восковницею, приправами п’яти смаків, а також налити по чашці відвару з маслин і соняшнику». Тут така ж сама ситуація з папаєю та соняшником, батьківщина яких в Америці, як і ананаса, в оригіналі написано 木瓜, що перекладається як айва, а соняшник – мальва. Але і це не головне, оскільки повністю абзац можна інакше трактувати.

Справа в тому, що оригінал тексту 弘君舉《食檄》був втрачений, і є тільки уривчасті згадки у інших письменників або сучасників. За визначенням твір можна назвати медико-кулінарним, оскільки на той час рамки кулінарії та медицини були розмиті. Основні збережені тези, окрім самих рецептів, мали прямі вказівки до правильного харчування, профілактики хвороб, гармонії тіла та духу. Тож з цього ракурсу можна виокремити одну ідіому, яка змінює переклад докорінно, а саме 寒溫. В контексті перекладу «Сафрана» все вірно, це можна перекласти як обмін ввічливими фразами, щось на кшталт «small talk». Але ця сама ідіома з медичної точки зору перекладається як «лихоманка» або стан, коли тобі і спекотно і холодно водночас. А оскільки древні кулінарні книги мало чим відрізнялися від медичних, то ми це переклали як:

«Під час лихоманки, коли одночасно спекотно та холодно, необхідно випити три чаші чаю з піною, потім потрібно випити по одній чаші відвару з тростинного цукру, айви, сливи, восковниці, п’яти приправ, оливок, полуниці та супу з мальви».

4️⃣ І останній з подібних перекладів. В цій же главі є наступна згадка:

У збірнику «Вірші про різне» Ван Вея є такий вірш:

Тихо довкола, двері палацу зачинені.
Холодно та порожньо у його просторих залах.
Я чекала на вас, мій пане, та ви не повертаєтесь.
Втративши надію, вип’ю чаю, щоб розвіяти свою печаль.

У перекладі явно головна героїня – жінка, яка чекала на свого пана, але знову потрібно зазирнути у контекст. Вірш Ван Вея «Вірш про різне» 王微《雜詩》, був написаний, власне, Ван Веєм, аристократом, високого походження і впливовими батьками, але від різних титулів він відмовлявся. Служив штабним офіцером, і після звільнення зі служби жив в простій хатині більше десяти років, вивчаючи стародавні книги зі своїм старшим братом Ван Сенцянем. Пізніше Ван Сенцянь помер від хвороб, а Ван Вей звинувачував себе в помилках, які допустив при диагностуванні та лікуванні брата. Саме цей вірш йому і присвячений. Наш переклад звучить так:

В тиші й печалі хороми стояли,
Великі палати безмовними стали.
Не прийде володар, але я чекаю,
Що він повернеться випити чаю.

🟢 В іншому же стиль перекладу та написання інший. Текст перекладався з 2021 року, неодноразово доповнюючись або змінюючись під впливом нових смислових відкриттів.

Текст публікації та авторські права

📖 Трактат буде розділений на три частини і опубліковані на трьох вебсторінках: 1-3 глави, 4-6 глави та 7-10 глави відповідно. В майбутньому буде створена Epub версія для електронних книг, а також аудіоверсія.

©️ При публікації уривків з перекладу «Сафран» жодні авторські права не були порушені. Текст нашого перекладу також не матиме авторських прав і вільний до розповсюдження.