Фундаментальні знання про їсінські глини. Частина 2 — Утворення

Поділись з друзями в соцмережах


Фундаментальні знання про їсінські глини. Частина 2 — Утворення

Вступ

Ми так звикли категоризувати речі досяжними періодами, що забуваємо про справжню велич — історію Землі. Ми тримаємо в руках чайник і думаємо про рік його виготовлення, чим ймовірно пишаємось, але навіть музейний експонат династії Мін не може порівнятися з віком самого матеріалу, з якого цей експонат зроблений.

Тож наш перший крок буде зроблений на пляж сучасного Їсіну тоді, коли на Землі не існувало справжніх рослин, тварин, і тим паче людей — в період пізнього Силуру.

Це не романтичне перенесення в доісторичну епоху з красивою назвою, а скоріше екскурс в умови, які сформували сучасні їсінські глини. Справа в тому, що кожен мінерал або складова глини може розповісти, що саме відбувалося в той час. Легко визначити яка була погода, чи були затоплені місця утворення, скільки було кисню в атмосфері і ще багато чого цікавого.

Склад глини також повною мірою залежить від того, що відбувалося із Землею в той час. Кожна піщинка, кожна часточка має свою історію. І коли ви будете тримати чайник в руках, то зрозумієте чому саме від має такий колір або текстуру, яка відрізняється від текстури іншого чайника.

Читайте першу частину: Фундаментальні знання про їсінські глини. Частина 1 — Передмова

Почнемо з огляду геологічних формацій, тобто великих товщ порід, які сформувалися в певному регіоні. Вони впізнавані, оскільки об’єднані спільними ознаками, наприклад, набором порід, послідовністю шарів, положенням або геологічним віком.

Опис і порядок формацій зроблений з урахуванням їх віку, але інформація не повторюється. Якщо в формації Маошань описано звідки прибував «будівельний» матеріал глин, то в наступній формації описано, як саме формувалася глина. Тобто інформація актуальна для обох формацій, але для хронології повторюваність буде зайвою. Зрозуміти суть з однієї формації буде важко, якщо пропустити іншу.

Формація Маошань 茅山组

Глини маошанської формації почали утворюватися в Силурійському геологічному періоді 444 — 419 млн. років тому. Але з конкретикою вчені розходяться в думках, в одних роботах утворення відносять до кінця раннього Силуру, а інших — до пізнього.

Територія силурійського Їсіну більшу частину часу була не сушею, а була морським шельфом біля узбережжя Південнокитайського мікроконтиненту. Клімат був субтропічний або тропічний, в морі жили безщелепні і примітивні щелепні риби, молюски і трилобіти, а на суші почали з’являтися перші найпростіші судинні рослини.

В цей час на території сучасних провінцій Чжецзян, Цзянсі, Фуцзянь, Гуансі та Гуандуну почав формуватися Уї–Юнькайський орогенний пояс. Це велика гірська та складчаста система, тобто не один певний гірський хребет, а велика зона піднятої, зім’ятої та місцями магматично активної земної кори. Якщо ще простіше, то в цій зоні тектонічні плити зіштовхувались одна з одною, в процесі чого формувався вищеописаний ландшафт.

До речі, скелі Уї, де вирощують знаменитий чай і роблять улун, є частиною цього поясу.

Уї–Юнькайський орогенний пояс. Схема утворення

Одночасно з тим на територіях сучасних провінцій Аньхой, Цзянсу (включно з Їсіном) та Чжецзян формувався Нижньоянцзиський передгірський прогин. Нижня Янцзи — це геологічний регіон, а не сучасне географічне позначення, хоча території збігаються.

Нижньоянцзиський передгірський прогин

Де формувалися скелі та гори, там відбувалася і ерозія. Частина скель вивітрювались, вимивалися дощами або руйнувалися землетрусами, і всі ці дрібні часточки порід несло водами в прогин Янцзи, частиною якого є Їсін.

Дослідження показують, що значна частина силурійського уламкового матеріалу Нижньої Янцзи надходила саме з Уї–Юнькайського орогенного поясу. Але осади були сумішшю цього матеріалу, повторно розмитих давніх порід і локальних джерел.

Уї–Юнькайський орогенний пояс. Напрямок до прогину

Основну масу принесеного матеріалу складали кварцові піски від руйнування кварцових жил, мусковіти та польові шпати від руйнування гранітів, а також пісковики, кварцити та сланці. Значною мірою приносило первинні глинисті часточки від вивітрювання відкритих польових шпатів та слюд на суходолі, і звісно, залізовмісні часточки.

Велика частина цих матеріалів в процесі перенесення водами руйнувалися і утворювали інші матеріали. Наприклад, польовий шпат при руйнуванні перетворювався на каолініт, а каолініт в свою чергу злипався з іншими часточками та утворював глинистий мул. Залізовмісні часточки взагалі могли утворювати безліч іншим матеріалів в залежності від умов.

Схема утворення глин

Такий багатошаровий і багатокомпонентний мул з часом накопичувався, вкривався новими шарами, що запускало діагенез, тобто ущільнення пухких осадів. Цей ущільнений мул згодом ставав глиною, тільки від подальших умов залежав окремий різновид глини.

Так одна з глин маошанської формації — байні 白泥, утворювалася в процесі вивітрювання. Після підняття порід до поверхні вода й кисень змінювали структуру: польові шпати далі перетворювалися на каолініт, частина іліту та слюди руйнувалася, залізо окиснювалося до гетиту або гематиту, в добре дренованих місцях залізо вимивалося, кварц залишався майже незмінним. Це пояснює піщану структуру сучасних білих їсінських глин.

Маошанська дуаньні 段泥 має приблизно таку ж структуру, але з більшим вмістом заліза. Маошаньська дуаньні — природна байні-подібна дуаньні, а не обов’язково природна суміш люйні та цзині, як дуаньні з Хуанлуншані.

Формація Вутун 五通组

Зазвичай, коли описують утворення їсінських глин, то мають на увазі саме утворення формації Вутун, хоча дещо спрощено або навіть спотворено. В багатьох джерелах це описується як «в древності на території Їсіну було велике озеро, на дні якого збиралася глина». В дійсності все набагато складніше, і головне цікавіше, але хід думок вдалий — це був період, умови якого найкраще сприяли утворенню і накопиченню глин.

Утворення глин формації Вутун почалося в пізньому Девоні та на початку Карбону 370 — 350 млн років тому. Територія сучасного Їсіну була прибережною зоною древнього океану Палеотетіс, і мала складний ландшафт з річковими дельтами, протоками, затоками, піщаними косами, припливними замуленими рівнинами та заболоченими низинами.

Континенти пізнього Девону

В цей час по землі вже бігали скорпіони, павукоподібні та багатоніжки, а з рослинності з’явилися перші насінні рослини, деревоподібні плауни, папороте- та хвощеподібні рослини. Ви мабуть вже ставите питання щодо доречності згадки про живу органіку, але далі ви все зрозумієте.

Також часто спрощено пишуть, що в той час в Їсіні була суха тепла погода, але дослідження це спростовують. Більш того погода була чи ненайголовнішим чинником утворення глин, й цей механізм доволі очевидний. Клімат, згідно з висновками, був тропічний або субтропічний, ймовірно чергувалися вологі сезони з паводками і спекотні сухі періоди. Було нормальним заболочування низин, а потім їх висихання.

Отже уявить прибережну зону з пісками, болотами, затоками і рослинністю. Під час паводків сильні течії річок сортували матеріали по довжині русла, тобто галька і грубий осідали першими, кварцовий пісок накопичувався на піщаних мілинах, а легкі будівельні матеріали глин проходили далі або залишалися у воді у формі суспензій, а в спокійний період тих осідали на дно.

Далі в роботу вступали припливи, коли морська вода рухалася в гирла річок і затоки, тоді течія річок сповільнювалася, а потім відбувалася хімічна магія — іони солоної води нейтралізували електричні заряди глинистих частинок, ці дрібні частинки злипалися у більші пластівці глини і осідали. Так утворювався тонкий шар мулу.

Сучасна Дельта Янцзи як репрезентація умов

Під час відпливу частина мулу розмивалася і його відносило у море, а залишену частину покривало кварцевим піском та алевритом. Саме тому їсінська глина нє є чистою пластичною глиною, а має тонкі піщані прошарки всередині і багато кварцевого алевриту в зрізах породи.

Тепер знову уявіть цю прибережну зону, тільки не загальну картину, а на те, як виглядає поверхня під ногами. В таких різноманітних ландшафтних умовах неможливе існування рівної поверхні. Наприклад русла рік могли змінюватись з утворенням озер в старих руслах, були мікро-озера, ями і пагорби, були і рівні поверхні.

Саме робота мільйонів років паводків, припливів і відпливів в купі з ландшафтом і сформували з часом те, як зараз залягають глини в толщі землі. Їсінська глина не лежить суцільним пластом, який можна просто викопати, вона має дуже різні форми. Наприклад гніздоподібну
穴状, коли сировина лежить в гнізді з кам’яної породи або іншої глини, колись це могла бути звичайна яма, в яку з часом осідали частки глиняного матеріалу. Або лінзоподібну 透镜状, коли сировина має форму лінзи, а також поклади тонких шарів 薄层状. Можливий варіант, коли умови диктували утворення різних глин в одному місці, тоді це називають «глина всередині глини» 泥中泥.

“Гніздо”

Рухи земної кори також зіграли величезну роль, оскільки багаторазово деформували, згинали та розривали рудоносні зони. Численні розломи порушили безперервність пластів і розділили їх на окремі блоки. Наприклад посеред глинистого пласта можуть виникати вертикальні стінки надзвичайно твердого жовтого каменю. Гірники називали їх ребра дракона 龙筋. Через них пласт міг раптово перериватися, що значно ускладнювало видобуток.

А що з рослинами? Перш за все, окрім звичайних причин вивітрювання порід, з яких складалися глини, додалося хімічне вивітрювання, оскільки рослинність в Девоні розповсюдилася суходолом доволі буйно. Коріння рослин розпушувало породу, а органічні кислоти допомагали руйнувати силікати.

Але найголовніше — це колір глини. Рослинні рештки змивало водами і вони потрапляли в мул, під час розкладання вони споживали розчинений кисень, дно ставало безкисневим, частина органічного вуглецю зберігалася в породі як чорна тонкодисперсна речовина, залізо не перетворювалося на червоний гематит Fe2O3 — головний фарбник глин, а залишалося у формах Fe²⁺. А за наявності сірки, яка вивільняється під час безкисневого розкладання, утворювався чорний пірит FeS₂.

Серед інших чорних «фарбників» – органічний вуглець, сульфіди заліза, сполуки марганцю, магнетит та інші. Під час випалу подібні включення можуть суттєво впливати на колір готової кераміки. Під час звичайного оксилювального випалу органіка вигорає, пірит окислюється, а залізо стає гематитом, результат — червоні, бурі або фіолетові відтінки. Під час редукованого випалу, від же відновний або малокисневий, залізо залишається у темних фазах, тоді кераміка може бути чорною або сірою.

Головна речовина для утворення всіх відомих кольорів глин — це гематит. Гематит утворювався в прото-глині під час посух, коли осад контактував з киснем повітря, а залізо з осаду перетворювалося на Fe2O3.

Гематит

Таким чином в світлих і білих глинах було мало заліза, оскільки матеріал добре промивався, мав мінеральну основу з каолініту, іліту або гідрослюди, кварцу та слюдистих уламків. Така глина утворювалася в постійно затоплених районах.

Зелені і сіро-зелені глини виникали в постійно вологих, слабко відновних умовах, де залізо залишалося переважно як Fe²⁺, могли зберігатися органічні речовини, осад не контактував довго з киснем. Так могли формуватися світло-зелені прошарки, пізніше класифіковані як 绿泥 — люйні або світлі дуаньні-подібні матеріали.

Жовті й бурі глини пов’язані переважно з гетитом, залізистими гідроксидами, пізнішим поверхневим вивітрюванням. Такі глини утворювалися переважно в зонах переходу боліт або стоячої води до рухомої води.

Червоні й фіолетові глини утворювалися, коли мул періодично оголювався і добре окиснювався, залізо переходило у Fe³⁺, утворювався тонкодисперсний гематит, порода ставала червоною, пурпуровою або фіолетово-бурою. Фіолетовий колір — не окремий фіолетовий мінерал. Це результат поєднання гематиту, темної глинистої основи, марганцю та органічної речовини. Такі глини утворювалися на періодично висихаючих мілинах.

Чорні ж глини утворювалися в болотах та малокисневих нерухомих водах, про що було написано вище.

Формація Гаолішань 高骊山组 та Яньцяо 堰桥组

Формація Ґаолішань, близько 347–340 млн років, і Яньцяо, близько 265–260 млн років, утворили нові поклади їсінської керамічної сировини, але не принципово нові класи глин. Їхні породи за мінеральним складом і технологічними властивостями переважно вкладалися в уже сформовані категорії глин. Тому значення цих формацій полягало радше в розширенні запасів і появі місцевих різновидів, а не у виникненні нової основної групи сировини, отже перейдемо одразу до наступної формації.

Формація Лунтань 龙潭组


Глини попередніх періодів відносяться до каменеподібних глин типу Цзяні 甲泥, але у формації Лунтань були утворені більш м’які, ніжні, пластичніші, дрібнозернисті та більші вивітрені глини типу Неньні 嫩泥. Слово 嫩 так і перекладається — ніжний. Обидва різновиди ми розглянемо у наступних розділах, але для розуміння ситуації можна додати такий спрощений вказівник:

Тип Цзяні 甲泥: хунні, дуанні, цзині, люйні тощо;
Тип Неньні 嫩泥: чжуні, сяо хунні.

Отже формація Лунтань утворилася на початку пізнього Пермського періоду, приблизно 260–254 млн років тому. На території сучасного Їсіну в той час були схожі погодні умови, як і ландшафт, але глини принципово відрізняються від попередніх з кількох причин. Неньні була ніжною не просто тому, що вона молодша. Вирішальними були умови осадження та слабше перетворення осаду на тверду породу.

Якщо сказати словами науковців, то тверді глини старіших формацій часто є глинистими алевролітами або дуже дрібнозернистими пісковиками. Численні кварцові зерна утворюють жорсткий каркас, тобто на грубість і твердість глини прямо впливала наявність пісковиків в складі. В свою чергу глина формації Лунтань містила менше грубого кварцу та більше глинистої фракції, тому порода менш зерниста, легше подрібнюється, швидше розмокає та дає пластичнішу масу.

Чайник з глини Джуні (чжуні)

На це впливав ряд причин, одна з яких — місця утворення глин. У Лунтані тонкий матеріал накопичувався в лагунах, болотах, заплавах і покинутих дельтових рукавах. Течія там була слабкою, тому осідали найдрібніші глинисті частинки.

У болотах і лагунах Лунтані бракувало кисню. Рослинна органіка накопичувалася разом із глиною, утворюючи вуглисті прошарки та вугілля. Відновні (малокисневі) умови могли перешкоджати утворенню суцільного червоного залізистого цементу, тобто залізо було в розсіяному або відновленому стані. Органіка допомагала зберігати пухкішу структуру, але не була головною причиною м’якості.

Цементування — це коли у вільний простір між часточками глин потрапляли інші часточки, наприклад кремнеземи або сполуки заліза. Коли часточки глин великі, то і простір між ними більший, що дає більше шансів цементуванню. В м’яких глинах крупиці дрібніші, а отже менше проміжків між ними, тобто сторонніх елементів також менше.

Також важливим чинником є геологія. Глина формації Лунтань молодша за попередні глини щонайменше на 100 млн років, а значить вплив нашарованих порід, який стискав і ущільнював глину — менший. Окрім того, ці шари порід в процесі тектонічного руху піднялися вище, де підземні та приповерхневі води вимивали і так малу кількість цементу, додатково розпушуючи глину.

Ще існують глини Четвертинних відкладів 第四系 , але ми їх також не будемо розглядати, оскільки в чайниках її не використовують, або тільки в складі сурогатних сумішей. Загально їх можна охарактеризувати як перевідкладені вторинні глини давніх пластів, але геологічно це вже не первинний пласт вищеописаних глин.

Таблиця формацій, їх віку та приналежних глин

Геологічний підрозділОрієнтовний вікОсновні породиЇсінська сировина
Формація Маошань 茅山组Пізній Силур або ранній–середній Девон за старими схемамиКварцові пісковики, алевроліти, глинисті прошаркиЧастина білих і світлих глин, деякі дуаньні
Формація Утун 五通组Пізній Девон, місцями до Девон-Карбонової межіКварцові пісковики, гравелисті пісковики, алевроліти, строкаті аргілітиГоловні глини Хуанлуншаню: цзині, люйні, частина хунні та дуаньні
Формація Ґаолішань 高骊山组Ранній КарбонСтрокаті пісковики, алевроліти, сланці, місцями карбонатні прошаркиДеякі цзині, хунні та дуаньні
Формація Яньцяо 堰桥组Рання ПермГлинисті й алевритові породиДругорядні поклади керамічних глин
Формація Лунтань 龙潭组Пізня ПермВугленосні аргіліти, алевроліти, пісковики, вугілляНіжна хунні та чжуні, деякі білі глини
Четвертинні відклади 第四系Останні 2,58 млн роківАлювій, делювій, колювій, кора вивітрюванняПеревідкладені та сильно вивітрені м’які глини

Джерела:

•https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0012825217302349
•https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/0166516289900529
•https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S1367912022001109
•https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0037073812001467
•https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0264817220303275?via%3Dihub
•https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC11231945/
•https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC4633874/
•https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC4725745/
•https://www.mdpi.com/2075-163X/15/3/204
•https://chinalex.geolex.org/formations/Gaolishan%20Fm
•https://chinalex.geolex.org/formations/Longtan%20Fm
•https://www.nature.com/articles/srep10736
•https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%BB%D1%83%D1%80%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4
•https://pubs.geoscienceworld.org/gsa/geosphere/article/19/5/1399/627180/Early-Paleozoic-crustal-anatexis-during-Wuyi
•https://www.researchgate.net/publication/351474651_Late_Devonian-Early_Carboniferous_palynology_of_the_CSDP-2_Borehole_in_the_southern_Yellow_Sea_China
•https://www.researchgate.net/publication/249500788_Archaeopteris_halliana_from_the_Late_Devonian_Famennian_of_Anhui_Province_China
•https://www.researchgate.net/publication/361577832_New_material_of_bivalves_from_the_Upper_Devonian_Wutung_Formation_in_Wuhan_Hubei_and_their_palaeoenvironmental_significance
•https://www.researchgate.net/publication/295502868_Early_Telychian_Silurian_marine_siliciclastic_red_beds_in_the_Eastern_Yangtze_Platform_South_China_distribution_pattern_and_controlling_factors


🦾 Зроби внесок для реабілітаційно-протезного центру Tytanovi


2 відповіді на “Фундаментальні знання про їсінські глини. Частина 2 — Утворення”

  1. Добра робота!

Залишити відповідь

🦾 Зроби внесок для реабілітаційно-протезного центру Superhumans