Євгенія Баглик на Brussels Tea Festival 2025

Поділись з друзями в соцмережах

Євгенія Баглик на Brussels Tea Festival 2025

Привіт, я Женя — чайна ентузіастка та майстриня, популяризаторка чайної культури, авторка найбільшого чайного Ютубканалу українською “Гунфуча і крапка“. Практикую Гунфуча більше 5 років, знімаю освітній чайний контент, проводжу чайні церемонії. Я багато подорожую, знайомлюся з чайними поціновувачами в різних країнах. І цього року була запрошена провести чаювання на Чайному фестивалі в Брюсселі.

Brussels Tea Festival вперше відбувся в жовтні 2024 року. Його організаторка Maria Kockmann, також проводить чайний фестиваль в Парижі та є власницею паризької чайної Alma (tea gallery). В Європі, особливо в північно-західній, чайна культура розвинена слабенько, але складається враження, що поступово набирає обертів.

Оскільки я не знала наскільки підготовлена в чайній темі буде моя аудиторія, обрала, на мій погляд, безпрограшний варіант – заварити Габа улун. Улуни ідеально заходять початківцям своїми багатими фруктово-квітковими ароматами, та приємним, легким смаком. А підвищений вміст Габа (гамма-аміномасляна кислота) дає приємний розслабляючий ефект.

Моєю метою було донести слухачам, що чаювання Гунфуча дає не лише смакову та ароматичну насолоду, а являється потужним інструментом роботи з нашим станом та свідомістю. А ще хотіла щоб більше іноземців знали, що в Україні чайна культура на дуже високому рівні, в нас величезна кількість чайних людей та крутих чайних місць.

Оскільки реєструватися на моє чаювання не треба було, я не знала заздалегідь кількість учасників. І була приємно здивована, коли кімната на 35+ людей наповнилася повністю, деякі навіть стояли!

Звісно створити дзен-атмосферу при такій кількості людей, неможливо, тож у нас вийшло легке та динамічне чаювання😀
Я безупинно заварювала одразу в двох чайниках, а моя помічниця-волонтерка, бігала з чахаями поміж рядів та наповнювала піали гостей.

Аудиторія була мало знайома з Гунфуча та китайською класифікацією чаїв. Тож напочатку я зробила невелику лекцію з демонстрацією та поясненнями. Люди уважно слухали, ставили додаткові запитання, смакували та ділилися враженнями. І багато разів перепитували чи можна зняти фото та відео😁.

Європейська аудиторія багато чим відрізняється від української. По-перше, вік. Якщо в Україні більша частина це 20+, і досить мало людей за 50. То тут навпаки: починається з 30-35+ та велика доля людей 50-60+. Зелені чаї та матчу ще знають, а от пуери п’ють одиниці. Наприклад, на весь Брюссель є один трушний чайний магазин/простір, де можна придбати та попити хейча, заварений по всіх правилах.

Я вільно спілкуюся англійською мовою, але проводила чаювання для великої незнайомої іноземної аудиторії вперше. Тож трохи хвилювалася, але гостям все дуже сподобалося, дякували, підходили з питаннями після завершення чаювання. Всі люди дуже приємні, чемні та інтелігентні.

Загалом, фестиваль мав звичайну для таких заходів структуру: чайний маркет, де представлені чаї та кераміка, та програма чаювань/воркшопів паралельно. На відміну від Київського, Празького та Берлінського, проходив тільки один день – 28 вересня.

Магазини, в основному, представлені європейські, з китайськими, японськими та тайванськими чаями. Цього разу було кілька корейських брендів. Вони виготовляють зелений чай. По якості мені сподобався, цінник вище середнього – 30€ за 20 грам. З новеньких: були французькі фермери, що вирощують виноград на біле вино та чай. У них молоді кущі по 3 роки, виробляють червоний та зелений чай. Останній мені здався достойним. Теж не дешевий – 21€ за 25 грам. Але при заварюванні виявився досить слабеньким і по аромату і по смаку, витримав всього 3 проливи.

Також вперше в Європі побачила представників Azerchay – добре відомий в Україні масмаркет бренд, але дуже достойний в своєму сегменті. У них був дуже гарний стіл з самоваром, стаканами-армудами, варенням та іншими національними смаколиками. І хоча в Бельгії мало численна азербайджанська діаспора, їх співвітчизників прийшло дуже багато! На таку підтримку своїх дуже приємно дивитися☺️

Сам фестиваль був організований дуже чітко, все зрозуміло, ніякої талокнечі. Мені, як учасниці, виділявся окремий волонтер, який повністю допомагав проводити чаювання. В моєму випадку це була дівчина-китаянка, теж пристрастна чайна ентузіастка. Ніяких взносів я не платила, на відміну від Київського Ча Дао, наприклад, де з майстрів, які проводять івент, теж беруть гроші. Загалом для мене це був дуже приємний досвід! Радію, що тепер трошечки більше європейців знають про нашу потужну чайну культуру ☺️

Друзі, це перша стаття такого роду на Чайнатеці. Тобто написано самою авторкою від свого імені. В подальшому таких статей буде більше, тому що головною метою є координація чайних українців за кордоном, які можуть кооперуватись і виступати на фестивалях для популяризації української чайної культури.

Головний мінус європейських фестивалей – це присутність росіян, особливо Шевельова з мойчай.ру, який є спонсором чи не кожного європейського фесту. І це не означає, що ці фести треба кенселити, навпаки, потрібно на них виступати на противагу іншій стороні, представляючи нашу країну. У нас розвинена чайна культура, про яку повинні знати європейці.

Якщо ви хочете написати про себе, напишіть мені в тг: https://t.me/tentea